舍普琴科 《遗嘱》
舍普琴科一直是乌克兰最鲜明的文化标志之一，源于其规范化并推广了了乌克兰语及乌克兰文化，乌克兰独立后，这种标志意义更加显著。今年是舍普琴科诞辰200周年，乌克兰随处可见纪念此位伟大诗人和画家的纪念肖像。看到制作精美的一个视频，是舍普琴科的作品《遗嘱》（乌克兰语），特此搬送到youku上。
舍普琴科 《遗嘱》
下面是四个语种的原作，中文版搬运自维基，个人做了些修改。
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Тара́с Григо́рович Шевче́нко
25 декабря 1845,
в Переяславі
Testament (Zapovit)
When I am dead, bury me
In my beloved Ukraine,
My tomb upon a grave mound high
Amid the spreading plain,
So that the fields, the boundless steppes,
The Dnieper's plunging shore
My eyes could see, my ears could hear
The mighty river roar.
When from Ukraine the Dnieper bears
Into the deep blue sea
The blood of foes ... then will I leave
These hills and fertile fields --
I'll leave them all and fly away
To the abode of God,
And then I'll pray .... But until that day
I nothing know of God.
Oh bury me, then rise ye up
And break your heavy chains
And water with the tyrants' blood
The freedom you have gained.
And in the great new family,
The family of the free,
With softly spoken, kindly word
Remember also me.
------ Taras Shevchenko
25 December 1845, Pereiaslav
Translated by John Weir, Toronto, 1961
Завет
Как умру, похороните
На Украйне милой,
Посреди широкой степи
Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане,
Над рекой могучей,
Чтобы слышать, как бушует
Старый Днепр под кручей.
И когда с полей Украйны
Кровь врагов постылых
Понесет он… вот тогда я
Встану из могилы —
Подымусь я и достигну
Божьего порога,
Помолюся… А покуда
Я не знаю Бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разорвите,
Злою вражескою кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте — помяните
Добрым тихим словом.
Тара́с Григо́рьевич Шевче́нко
25 декабря 1845
в Переяславе
遗 嘱
当我死后
请将我埋葬
在这辽阔的乌克兰平原中
我的墓碑将高高地竖立于
这田原、这无尽的草地
这第聂伯、这峭壁
如此我可看到，可感受
她气势磅礴的怒号
当她从乌克兰大地上奔腾流出
注入那蔚蓝的汪洋
敌人的鲜血……我继而离开
这原野、这山川——
我将留下他们而独自飞往
飞往到神的住处
祈祷……但直到那一刻
我仍然不明了神
将我安葬并矗立起来吧
冲破那枷锁
以暴君们的鲜血
浇灌你们自由的种子
在伟大的家庭中
在新生的、自由的家庭中
以善良而温柔的言语
不要忘记我
1845年12月25日
佩列亚斯拉夫
舍普琴科 《遗嘱》
下面是四个语种的原作，中文版搬运自维基，个人做了些修改。
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Тара́с Григо́рович Шевче́нко
25 декабря 1845,
в Переяславі
Testament (Zapovit)
When I am dead, bury me
In my beloved Ukraine,
My tomb upon a grave mound high
Amid the spreading plain,
So that the fields, the boundless steppes,
The Dnieper's plunging shore
My eyes could see, my ears could hear
The mighty river roar.
When from Ukraine the Dnieper bears
Into the deep blue sea
The blood of foes ... then will I leave
These hills and fertile fields --
I'll leave them all and fly away
To the abode of God,
And then I'll pray .... But until that day
I nothing know of God.
Oh bury me, then rise ye up
And break your heavy chains
And water with the tyrants' blood
The freedom you have gained.
And in the great new family,
The family of the free,
With softly spoken, kindly word
Remember also me.
------ Taras Shevchenko
25 December 1845, Pereiaslav
Translated by John Weir, Toronto, 1961
Завет
Как умру, похороните
На Украйне милой,
Посреди широкой степи
Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане,
Над рекой могучей,
Чтобы слышать, как бушует
Старый Днепр под кручей.
И когда с полей Украйны
Кровь врагов постылых
Понесет он… вот тогда я
Встану из могилы —
Подымусь я и достигну
Божьего порога,
Помолюся… А покуда
Я не знаю Бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разорвите,
Злою вражескою кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте — помяните
Добрым тихим словом.
Тара́с Григо́рьевич Шевче́нко
25 декабря 1845
в Переяславе
遗 嘱
当我死后
请将我埋葬
在这辽阔的乌克兰平原中
我的墓碑将高高地竖立于
这田原、这无尽的草地
这第聂伯、这峭壁
如此我可看到，可感受
她气势磅礴的怒号
当她从乌克兰大地上奔腾流出
注入那蔚蓝的汪洋
敌人的鲜血……我继而离开
这原野、这山川——
我将留下他们而独自飞往
飞往到神的住处
祈祷……但直到那一刻
我仍然不明了神
将我安葬并矗立起来吧
冲破那枷锁
以暴君们的鲜血
浇灌你们自由的种子
在伟大的家庭中
在新生的、自由的家庭中
以善良而温柔的言语
不要忘记我
1845年12月25日
佩列亚斯拉夫
